Читав збірку поезії Марії Бойко «Запрошення до щастя», сподобався один вірш який я поклав на акорди акустичної гітари. В цій збірці всі класні вірші, але цей мені сподобався більше за всі. Ще так вийшло, так трапляється в нашому житті, я друкував обкладинку для цієї збірки поезії, тому якось ми пов’язані, чи щось перетнулось між нашими долями. Ну якось так.
Ось цей вірш:
Сьогодні саме той, жаданий і важливий
День, навіть не весни, а теплих сподівань…
Ще не було грози. Не відшуміли зливи.
Та серце точно зна, що йде пора нова!
Хміліє голова, бо вже в повітрі п’янко
І дзвінко, наче хтось тонку торкнув струну.
Лютують холоди з опівночі й до ранку,
Але весну вони не вміють відвернути.
І чорно-білий світ зібрався прокидатись,
Він закохатись встиг у кольорових снах…
Сьогодні саме час щось добре розпочати,
Щось вічне і просте, бо йде до нас весна!
Вірш Марії Бойко
Ну, а тут дивимося і слухаємо що вийшло в мене.
Маю надію що я ні кого не образив.
